Серед людей похилого віку побутує думка, що ми, сучасна молодь, а надто міські учні, не маємо високих ідеалів, позбавлені історичної пам’яті, що дивимося не ті фільми, читаємо не ті книги, обираємо не ті теми для обговорення. Прикро та образливо, коли нас називають втраченим поколінням. Так, ми аж ніяк не пов’язуємо себе подумки з тим кріпаком, за чиє визволення колись боролась демократична інтелігенція. Та читаючи твори Тараса Шевченка, навіть ми, діти науково-технічного прогресу, які мали щастя народитися під мирним небом, усвідомлюємо, що вірші Генія не дарунок минулого, не просто історія епохи, не просто оберіг, що стоїть на сторожі традицій обманутого селянина. Кобзарева спадщина – це вся духовна історія етнічної культури українського народу, це заповіти нам та й цілим поколінням наступних епох. Тому ми, сучасна молодь, закликаємо:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во врем`я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть! –
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Вікторія Малецька, голова учнівського самоврядування Острозького НВК «Школа I-III ступенів-гімназія»
